Як відкрили вітаміни

Як відкрили вітаміни?

До кінця XIX століття люди і не здогадувалися, що їжа містить не лише поживні речовини, а й ще дещо… У ХІХ столітті вченим вже стали відомі білки, жири та вуглеводи. Багато хто був упевнений, що це головна цінність продуктів харчування. Якщо ці речовини там є, причому у певному співвідношенні, то більше нічого не треба. Однак життя незмінно спростовувало таку логічну наукову теорію. Було зроблено багато спроб докопатися до істини. Але Нобелівську премію присудили за найбільший внесок у відкриття вітамінів. Щоправда, вибір цих «героїв» не всім видається виправданим і сьогодні.

Кроки до “як відкрили вітаміни”

Одним із головних спростувань «безвітамінної» теорії стали англійські та іспанські моряки. Здійснюючи багатоденні морські походи, вони справно отримували білки та жири, але втрачали зуби. Їх долала цинга. Зі 160 учасників відомої експедиції Васко да Гама до Індії 100 людей загинули від цієї хвороби. Досить швидко з’ясувалося, що щоденна порція відвару хвої чи лимона залізно запобігає цинзі.

Виникло питання: що в цих рослинах такого чудодійного?

У японських моряків був інший бич – хвороба бері-бері, тобто запалення нервів, від якого людина переставала ходити і вмирала. Бері-бері переслідувала і населення Індокитаю, зокрема європейських військових і особливо ув’язнених. Командувач японським флотом вирішив цю проблему: на додаток до звичного полірованого рису та риби він наказав давати морякам м’ясо та молоко.

І знову питання: чому спрацювало?

Першу спробу з’ясувати, що є в їжі, крім білків, жирів та вуглеводів, зробив учений Микола Лунін. Він годував лабораторних мишей молоком, тільки не справжнім, а зібраним як конструктор: окремо молочний білок, жир, молочний цукор і мінерали (про мінерали тоді вже знали). Отже, всі складові в наявності, а миші гинули! На відміну від контрольної групи, якою давали нормальне молоко. У 1880 році Лунін зробив висновок: якщо неможливо забезпечити життя білками, жирами, цукром, солями та водою, то з цього випливає, що в молоці, крім казеїну, жиру, молочного цукру та солей, містяться ще інші речовини, незамінні для харчування. Однак тоді ця ідея визнання не здобула, а сам досвід виявився майже забутим.

Вже ближче до “як відкрили вітаміни”

У 1889-1896 роках в Індонезії лікар Християн Ейкман за завданням військових намагався подолати бері-бері. Він ставив досліди на курчатах. Нічого не виходило, поки… не змінився робітник у курнику. Курчата раптом почали одужувати самі. Випадково медики дізналися, що колишній працівник годував курчат очищеним (полірованим) рисом – таким самим, як і відпускався на харчування військових на кораблях і ув’язнених. А новий співробітник перевів пташок на неочищений рис. Це тепер ми знаємо, що в рисових висівках міститься вітамін В1 (тіамін), дефіцит якого і призводить до запалення нервів. А тоді Ейкман та його колеги були здивовані. У результаті вирішили, що в очищеному рисі є якась інфекція чи токсини. Нічого подібного не знайшли, але адмірали вели закуповувати неочищений рис, і на цьому все заспокоїлося.

Так от як відкрили вітаміни

У 1911–1913 роках розпочався справжній бум серед учених на пошук «чогось ще» у продуктах харчування. І вдалося це молодому польському біохіміку Казимиру Функу. Він виділив кристалічну біологічно активну речовину з рисових висівок, потім із дріжджів. Згодом стало ясно, що це був навіть не вітамін В1, а суміш вітамінів групи В. Оскільки в них був азот, Функ придумав назву – “вітамін”: від латинського vita – “життя”, і amin – “азот”. Пізніше з’ясувалося, що азот є не у всіх вітамінах, але від терміну відмовлятися вже не стали.

Стільки ще незвіданого…